Говард Ф. Лавкрафт

У негостинних глибинах штату Массачусетс, загубившись посеред темних, порослих чагарниками долин, лежить віддалене село Данвіч, де люди ще не забули прадавні легенди про відьом, а з під увінчаних химерними кам’яними колами пагорбів вряди-годи долинають дивні звуки.

Посеред самотньої ферми простакувата альбіноска Лавінія Уотлі народжує сина Вілбура, про походження якого ніхто нічого не знає. Старий Уотлі, батько Лавінії, самотужки виховує Вілбура. Селяни ставляться до дивної родини з підозрою, побоюючись швидкого дорослішання й відразливого вигляду дитини.

Старого Уотлі віддавна огортають чутки про зв’язки із темним чаклунством, тож після смерті діда вже дорослий Вілбур береться осягати передані йому нечестиві знання. Він вирушає до Міскатонікського університету в Аркгемі, щоб ознайомитися з примірником моторошного Некрономікона. Збагнувши лихі наміри свого гостя, професор Ермітедж відмовляється йому допомагати.

Однак, твердо заповзявшись добути книгу, Вілбур намагається вдертися до бібліотеки серед ночі — і запускає низку трагічних подій…

Лавкрафт із тих письменників, які не потребують особливого представлення. Важко переоцінити вплив його творчості на сучасну літературу фантастичного і химерного, так само як на масову культуру загалом. Черпаючи своє натхнення у творах іншого видатного американця, Едґара Алана По, Лавкрафт зміг створити свій цілковито оригінальний літературний світ міфів і темних пророцтв, забутих богів з далеких погаслих зірок і нічних марень, в яких відкривається похмура прихована правда.

Літературний спадок Говарда Філіпса Лавкрафта використаний у багатьох фільмах, творах образотворчого мистецтва, а за кількістю продовжувачів його літературних традицій він може позмагатися з будь-яким іншим письменником світу.

Перший том повного зібрання прозових творів видатного майстра літератури «загадкового та потойбічного» Г.Ф. Лавкрафта охоплює його прозу, написану у період з 1917 по 1926 роки, — від найперших спроб письменника на ниві містичного оповідання «Склеп” і аж до таких відомих творів, як «Храм», «Герберт Вест — Реаніматор», «Зачаєний жах», «Щури у стінах», «Покинутий будинок» та «Жах Ред Гука».

Другий том повного зібрання прозових творів видатного майстра літератури «загадкового та потойбічного» Г. Ф. Лавкрафта охоплює його прозу, написану у період з 1926 по 1928 роки, і містить такі класичні і переважно розлогі твори як «Поклик Ктулху», «Сновидні пошуки незвіданого Кадата», «Справа Чарльза Декстера Ворда», «Барва з позамежжя світу», «Жахіття Данвіча».

Саме у цих повістях остаточно розкривається талант Лавкрафта, як майстерного оповідача неймовірно загадкових і химерних історій, а також автора багатьох самобутніх і досить оргінальних міфогенних та містичних концепцій.

Третій том повного зібрання прозових творів видатного майстра літератури «загадкового та потойбічного» Г. Ф. Лавкрафта присвячений останньому періоду життя і творчості письменника (1930 по 1935 рр.), коли з-під його пера з’явилися наймасштабніші твори, такі як «Шепіт у темряві», «У горах божевілля», «Морок над Інсмутом», «Сни у відьминому домі» та «За пеленою часу», що довершили формування циклу Міфів Ктулху і вповні оприявили жаску і химерну космогонію Лавкрафта.

Четвертий том повного зібрання прозових творів Г. Ф. Лавкрафта, видатного майстра літератури «загадкового та потойбічного», включає в себе 16 оповідань і одну повість, які були написані ним у співавторстві з іншими письменниками в період з 1919 по 1930 роки. До цих творів належать як, власне, написані спільно з іншими авторами, так і такі, до яких Лавкрафт доклав своєї руки, вносячи корективи або даючи поради щодо написання, а також створені ним на замовлення, у ролі «письменника-привида».

До цього тому увійшли такі твори як «Ув’язнений з фараонами», «Прокляття Йіґа», «Курган», «Локон Медузи» та інші.

Ця частина доробку Г. Ф. Лавкрафта демонструє його письменницький хист із дещо незвичної перспективи, позаяк у твори, написані під чужим іменем для інших авторів, він рясно й майстерно вплітає власну міфологію та постаті своїх Великих Древніх, розвиваючи своє бачення картини світу, заселеного цими божествами, а творам інших письменників надає довершеної форми, незрідка майже повністю переписуючи їх на свій лад. Тож у цьому томі читач зможе не лише знайти тексти, цілковито або почасти написані Лавкрафтом, але й побачити той вплив, який цей непересічний майстер слова справив на тогочасну химерну літературу.

Аркгем, 1933 рік. Професор Даєр, відомий геолог, дізнається, що незабаром наукова експедиція вирушить в Антарктиду, повторивши його власну подорож 1931 року.

Сподіваючись відмовити їх від цієї спроби, Даєр вирішує скласти повний звіт про трагічні події, які йому вдалося пережити. Цього разу він не буде опускати ті уривки, що замовчав після повернення, боячись, що його вважатимуть божевільним.

Двома роками раніше кораблі, зафрахтовані Міскатоніцьким університетом, висадилися на замерзлому континенті на початку антарктичного літа, і група з чотирьох професорів та шістнадцяти студентів негайно взялася до роботи. Біолог експедиції, професор Лейк, вирушив разом із кількома членами команди на пошуки перспективних слідів скам’янілостей. Через кілька днів він по радіо повідомив про знахідку дивовижних зразків невідомих прадавніх видів, а потім, після жахливої бурі, зв’язок повністю припинився. Зрозумівши найгірше, Даєр наступного дня вирушив їм на допомогу.

Те, що він знайшов, перевершило його найжахливіші уявлення…

Поверніться до останніх днів експедиції Дайєра в далеких антарктичних пустощах.

Листи керівника експедиції професора Вільяма Дайєра стають усе більш розпачливими, в міру того, як експедиція просувається вперед, залишаючи здоровий глузд позаду. Те, що вони знаходять під льодом, не призначене для людських очей: циклопічні споруди та чужі пейзажі, що кидають виклик самій історії.

Фінальний акт експедиції Дайєра – це поринання в космічний жах і повне божевілля.