Марта Веллс

Місяць усе життя приховував, ким є насправді, — крилатим перевертнем, здатним літати. Ще в дитинстві втративши родину, він роками намагався знайти домівку серед різних племен та рас. Коли його викривають і прирікають на смерть у черговому поселенні, Місяця несподівано рятує інший перевертень, дуже схожий на нього. Незнайомець запрошує його приєднатися до Індигової Хмари — двору раксур. Але не попереджає ані про важливу роль Місяця у виживанні їхньої колонії, ані про смертельну загрозу, яка над нею нависла…

Місія вбивцебота триває. Завантаживши улюблені серіали та книги, він вирушає на віддалену планету, щоб зібрати докази проти корпорації «Сірий Криз» і допомогти своїй колишній клієнтці — докторці Менсі.

Завдяки боту Мікі, який нагадує йому приручену домашню тваринку, вартмех зрештою дістається до місця призначення. Проте замість розслідування вбивцеботові доводиться знову братися за старе — рятувати людисьок від смертельної небезпеки. А ще — розбиратися в тонкощах дружби між ботом та людиною.

Вбивцебот точно не запрограмований на турботу про ближніх. Тож його бажання допомогти єдиній людині, яка виявила до нього повагу, — це очевидний збій системи. Чи все-таки ні?..

Подорожуючи галактикою в пошуках розгадки свого вбивчого минулого, вартмех дізнається, що його колишній власниці (захисниці? подрузі?) загрожує небезпека. І знову за цим стоїть «Сірий Криз» — компанія, яка не гребує засобами заради наживи.

Вбивцебот вирішує негайно вирушити на пошуки докторки Менси, хай навіть для цього доведеться робити найнеприємніше — вдавати з себе людину.

У нього темне минуле, де загинуло багато людей, — минуле вбивцебота. Проте нині про масове вбивство в пам’яті лишилися тільки нечіткі спогади, і він хоче дізнатися більше. Потоваришувавши з аналітичним транспортним кораблем на ім’я ДАТ (і не питайте, що означає «Д»), вбивцебот рушає до гірничо добувної станції, де колись вийшов з-під контролю. Те, що він виявить, може назавжди змінити його мислення.