Т. Кінгфішер

Після жахіть у маєтку Ашерів Алексу Істону хотілося лише відпочинку і розміреного життя в Парижі. Натомість разом з ординарцем Анґусом довелося вирушити до родинного мисливського будиночка в холодних сірих лісах рідної Ґаллації. І все заради того, щоб задовольнити дослідницьку допитливість їхньої подруги — мікологині-аматорки Євгенії Поттер.

Здавалося б, тут, серед незайманої природи, теж можна непогано відпочити. Та по приїзді вони виявляють, що будинок занедбаний, а його наглядач помер. Місцеві селяни впевнені: в домі Істона оселився монстр із легенд, який краде дихання. Звісно, ґаллаційці аж надто забобонні, але щось дійсно не дає спокійно спати у цій мертвій тиші, що панує навколо…

Алекс Істон отримує листа від подруги дитинства Меделін Ашер, у якому вона просить негайно приїхати до її маєтку у віддаленій сільській місцевості Руравії. Алексу разом з вірним конем Гобом доводилося брати участь у багатьох битвах клятвених солдатів, але навіть їх лякає атмосфера навколо будинку Ашерів і зло, яке в ньому зачаїлося.

Меделін повільно вбиває загадкова хвороба, жінка ходить уві сні й розмовляє дивними голосами. Її брат-близнюк Родерік теж здається хворим, але категорично відмовляється виїжджати з родинного маєтку.

З допомогою аматорки-мікологині й військового лікаря-американця Алекс має розгадати цю таємницю занепалого дому Ашерів — інакше вона поглине їх усіх.

ПЕРЕМОЖЕЦЬ ПРЕМІЙ ANDRE NORTON NEBULA – 2020 ТА LOCUS-2021

Чотирнадцятирічна Мона — чаклунка. Щоправда, на відміну від магів, які захищають місто, вона не жбурляє вогняні кулі й не прикликає блискавку. Єдине її вміння — керувати тістом та випічкою, а фамільяр дівчини — закваска на ім’я Боб. Магія допомагає їй пекти найкращий хліб і булочки й розважати покупців танцями пряничних чоловічків. Та одного ранку на підлозі кухні юна пекарка знаходить мертву незнайомку — і проблеми починають рости як на дріжджах…

Місту загрожує напад ворогів, а його вулицями блукає загадковий вбивця, який полює на чарівників. Таких, як Мона. Тож, можливо, її магічні здібності не такі вже дрібні та неважливі?