Вірджинія Вулф

У почасти автобіографічному романі «До маяка» (1927) письменниця відрефлексувала втрату матері, образ якої втілила в героїні місис Рамзі.

Родина Рамзі з вісьмома дітьми збуває літні вакації на скелястому узбережжі Шотландії. Разом із ними сюди навідуються й численні гості — митці, студенти й університетські викладачі. Дні минають поволі за іграми, читанням, затишними вечерями, розмовами про смисл буття й прогулянками мальовничими місцинами. А найменший син місис Рамзі Джеймс марить поїздкою до Маяка, що мріє серед хвиль, манить до себе, приковує погляд. 

На позір — жодних значних подій, та насправді все відбувається в думках. Саме там вирують переживання, суперечки, дискусії, сумніви. Про таке не говорять уголос, хіба лише подумки собі. І перед нами розгортається справжня драма життя...

«Орландо» — найвідоміший завдяки блискучій екранізації і водночас найсуперечливіший роман В.Вулф, адже незвичний навіть для самої авторки.

Про що цей твір? Чи це романтизована біографія молодого дворянина, що три століття поспіль не старішає, а згодом ще й перетворюється на жінку? Чи дотепна пародія? Чи майстерна гра авторки з простором і часом? А може, це жіноча версія «Портрета Доріана Грея»? Чи своєрідне освідчення в коханні завдовжки з роман?

Ви маєте змогу дошукатися відповідей самотужки.