Ф. Кафка

«Зниклий безвісти» — перший роман Франца Кафки, незавершений рукопис якого Макс Брод знайшов після Кафчиної смерти 1924 р. і видав під заголовком «Америка»; саме з цього тексту, вочевидь, виростає автор таких славетних творів світової класики, як «Замок», «Процес», «Перетворення».

Цей прикметно модерністський «роман виховання» — розповідь про юнака-емігранта, своєрідна історія змужніння, сподівано для Кафки радше сувора й не вельми милосердна, ніж погідна й привітна, повна непередбачуваних поворотів долі, а однак, розказана спокійно й легко, подекуди навіть грайливо, без фаталізму і абсурдности, притаманних пізнішим авторовим творам.

«Коли Грегор Замза прокинувся одного ранку від тривожних снів, виявилося, що він перетворився на гігантську комаху. Підняв голову і побачив свій коричневий живіт, розділений на жорсткі дугоподібні сегменти, на яких ковдра ледь трималася й збиралася зісковзнути» – із цього вражаючого, дивного, але напрочуд кумедного тексту Кафка починає свій твір «Перетворення». Грегор Замза стає об’єктом ганьби для своєї сім’ї, аутсайдером у власному домі, квінтесенцією відчуженої людини. Його фізичне перетворення стає метафоричним образом, що відображає внутрішній стан та стосунки в родині. У романі підіймаються теми самотності, втрати ідентичності та безперервної боротьби індивіда з соціальними нормами. Унікальний стиль Кафки, його вміння створювати атмосферу метафізичного страху викликає роздуми щодо природи існування та відносин індивіда зі світом.